Будзінкан Хомбу додзьо

В японських бойових традиціях закріпилося поняття додзьо. Що це таке? Це слово буквально можна перекласти як «місце-шлях», або «місце, де осягають шлях». Як видно з вищесказаного, додзьо - це зал для практики або тренувань. Але додзьо можна розуміти і як вчення, яке ми осягаємо, і як методи, які використовуємо. Я маю на увазі, що кожне додзьо має свій історичний шлях і накопичений досвід, який втілюється в керівнику додзьо (кантьо) і всі послідовники додзьо (деші) намагаються досягти того стану, в якому вони будуть розуміти вчителя та вчення. Тільки це прагнення робить учня справжнім членом додзьо (просто присутність в якомусь приміщенні не зробить вас деші, для цього потрібно змінитися і внутрішньо відчувати себе невід’ємною частиною додзьо). Тому додзьо вчить людину мінятися, а не просто накопичувати техніку бойового мистецтва, і взагалі бойові мистецтва (бу-дзюцу) використовуються як засіб для духовного росту людини і гармонізації його життя.

Будзінкан Хомбу додзьо

Ось напевно, найголовніша відмінність додзьо від сучасних клубів, спортивних секцій і т.д. В додзьо ми вчимося розуміти суть життя, суть пожертвування, суть конфлікту, а не просто вчиться битися або вбивати. У спортивному клубі ви можете навіть не почути про філософію, про сутність тієї бойової традиції, яку там намагаються викладати, хоча технічний рівень викладання може бути високим. 

Додзьо - це також колектив, який злагоджено рухається до мети (йде по шляху - «до»). Тільки після подолання разом багатьох випробувань (як то кажуть, потрібно «разом з’їсти не один пуд солі»), колектив можна назвати додзьо, а це передбачає дружні взаємини та спілкування. У багатьох спортивних секціях ви можете не знати багатьох навіть по іменах, тим більше, якщо в групі багато учнів і до того ж велика «зміна» кадрів. Духовний шлях, який осягається в додзьо, - це шлях не на один рік, це і є все життя, тому послідовники додзьо стають один для одного братами. У Будзінкан дружні відносини називають бую - бойові друзі, в Америці навіть існує філія Будзінкан - Бую додзьо. Сучасні бойові мистецтва мають тисячі прихильників у багатьох країнах, але у кожної міжнародної організації є центр, де викладає керівник або патріарх всієї школи.

У японських традиціях такий центр називають Хомбу додзьо («Головне» додзьо), і Будзінкан, як міжнародна організація також має свій Хомбу, який знаходиться в місті Нода (префектура Чіба, Японія). Будзінкан Хомбу додзьо в даний час став ще більш цінним, бо Масаакі Хацумі з 2004 більше не проводить семінарів і занять поза Японією (з 1982 по 2003 рр.. по всьому світу декілька разів на рік проходили міжнародні семінари-фестивалі - тайкай за участю Масаакі Хацумі і його найближчих учнів). Зараз Хацумі сенсей проводить два рази на тиждень заняття в Хомбу додзьо, окрім цього в Хомбу викладають старші інструктори (шіхан) Будзінкан: Нагато Тошіро, Огурі Коічі*, Сено Хідео, Ногучі Юкіо, Шіраіші Ісаму, Сомея Кен'ічі.


* Шіхан Огурі Коічі помер в січні 2012 року.

Автор текста: Сергій Терещенко



В японских боевых традициях закрепилось понятие додзё. Что это такое? Это слово буквально можно перевести как «место-путь», или «место, где постигают путь». Как видно из вышесказанного, додзё – это зал для практики или тренировок. Но додзё можно понимать и как учение, которое мы постигаем, и как методы, которые используем. Я имею в виду, что додзё имеет свой исторический путь и накопленный опыт, который воплощается в руководителе додзё (кантё) и все последователи додзё (дэси) стараются достигнуть того состояния, в котором они будут понимать учителя и учение. Только это стремление делает ученика настоящим членом додзё (просто присутствие в каком-то помещении не сделает вас дэси, для этого нужно поменяться и внутренне ощущать себя неотъемлемой частью додзё). Поэтому додзё учит человека меняться, а не просто приобретать технику боевого искусства, и вообще боевые искусства (бу-дзюцу) используются как средство для духовного роста человека и гармонизации его жизни. 

Центральноё додзё Будзинкан

Вот наверно, самое главное отличие додзё от современных клубов, спортивных секций и т.д. – в додзё мы учимся понимать суть жизни, суть пожертвования, суть конфликта, а не просто учится драться или убивать. В спортивном клубе вы можете даже не услышать о философии, о сущности  той боевой традиции, которую там пытаются преподавать, хотя технический уровень преподавания может быть высоким.

Додзё – это также коллектив, который слаженно двигается к цели (идет по пути – «до»). Только после преодоления вместе многих испытаний  (как говорится, нужно «съесть» не один пуд соли),  коллектив можно назвать додзё, а это предполагает дружеское общение и взаимоотношения. Во многих спортивных секциях вы можете не знать многих даже по именам, тем более, если в группе много учеников и к тому же большая «текучка». Духовный путь, постигаемый в додзё, - это путь не на один год, а это и есть вся жизнь, поэтому последователи додзё становятся друг для друга братьями. В Будзинкан дружеские отношения называют бую – боевые друзья, в Америке даже существует филиал Будзинкан – Бую додзё.

Современные боевые искусства имеют тысячи поклонников во многих странах, но у каждой международной организации есть центр, где преподает руководитель или патриарх всей школы. В японских традициях такой центр называют Хомбу додзё («Основное» додзё), и Будзинкан, как международная организация также имеет свой Хомбу, который находится в городе Нода (префектура Тиба, Япония). Будзинкан Хомбу додзё в настоящее время стал еще более ценен, ибо Масааки Хацуми с 2004 года больше не проводит семинаров и занятий вне Японии (с 1982 по 2003 гг. по всему миру несколько раз в год проходили международные семинары-фестивали - тайкай с участием Масааки Хацуми и его ближайших учеников). Сейчас в Хомбу додзё Хацуми сэнсэй проводит занятия два раза в неделю, кроме этого в Хомбу преподают старшие инструктора (сихан) Будзинкан: Нагато Тосиро, Огури Коити*, Сэно Хидэо, Ногути Юкио, Сираиси Исаму, Сомэя Кэнъити. 
 
* Огури Коити сихан умер в январе 2012 года.

Автор текста: Сергей Терещенко

Comments