Традиції Будзінкан

У традиції бойових мистецтв Японії зараз використовується кілька важливих термінів, таких як рю, соке, денсьо, макімоно та ін.. Розглянемо деякі з них. Ієрогліф рю можна перевести як - стиль, напрям. Зазвичай цим терміном позначають певну школу бойових мистецтв Японії. Наприклад, Фудо-рю - школа непохитності, або Гьокко-рю - школа яшмового тигра. Символ (рю) означає течія, напрямок. І цей символ дуже добре відображає суть «перетікання» знань з одного покоління до іншого, і від однієї людини до іншої.

Такамацу Тошіцугу (зліва) та Івамі Нангаку демонструють техніку Кукішінден-рю бодзюцу

У сучасній класифікації є «старі стилі» бойових мистецтв Японії, їх називають - корю. Корю з’явилися у часи воєн, це бойовий досвід, який передається і множиться з покоління в покоління. Це знання, накопичені та перевірені часом і війнами. Ці старі школи бойових мистецтв зараз занесені в реєстр шкіл, збережених корю Японії. На відміну від сучасних будо (наприклад, дзю-до, карате-до або кю-до), в яких практика бойових мистецтв використовується задля вдосконалення, в корю, всі знання і навички спрямовані на виживання на війні, в битві або в збройній сутичці. У Будзінкан ми вивчаємо дев’ять стародавніх шкіл бойових мистецтв, корю, які збереглися і перейшли до нашого патріарха, Хацумі Масаакі, в неспотвореному вигляді з рук великого майстра Такамацу Тошіцугу.

Кожна жива традиція має патріарха - соке. Зараз в різних мистецтвах Японії часто застосовується цей термін. Він вказує на старшого в якійсь традиції (це може бути традиційна школа бойових мистецтв чи інших мистецтв, наприклад, екібани). Саме слово соке можна перекласти, як головний в сім’ї. В давнину в бойових мистецтвах Японії можливо було багато термінів для позначення патріарха стилю. Але в Будзінкан ми використовуємо слово соке, коли говоримо про нашого патріарха, Хацумі Масаакі. Він є патріархом у дев’яти школах бойових мистецтв. Ось ці традиції:

Гьокко-рю коші-дзюцу (28-ий соке)

Кото-рю коппо-дзюцу (19-ий соке)

Тогакуре-рю нінпо (34-ий соке)

Кукішінден-рю хаппо хікен (28-ий соке)

Такагі Йошін-рю дзютай-дзюцу (17-ий соке)

Шінден Фудо-рю дакентай-дзюцу (26-ий соке)

Кумогакуре-рю нінпо (14-ий соке)

Гьокушін-рю нінпо (21-ий соке)

Гікан-рю коппо-дзюцу (18-ий соке)

У бойових мистецтвах Японії титул соке означає, що ця людина втілює серце школи та всієї традиції. Він отримав від попереднього соке необхідні практичні знання, усну духовну передачу мудрості, та всі письмові документи - денсьо і макімоно, і потім має передати все це наступному поколінню учнів. Денсьо і макімоно - це записані знання певної школи бойових мистецтв. Слово денсьо можна перевести як - записані знання, частіше за все у формі знайомої всім книги. Макімоно відрізняється від денсьо тим, що це обов’язково сувій, так і переводяться два символи, з яких складається це слово («згорнута в трубку річ»). Зміст денсьо - це опис техніки школи (у широкому сенсі денсьо можна називати мокуроку - список технік), в макімоно часто описана історія школи та інші аспекти. Один патріарх школи передавав всі денсьо та макімоно наступному патріарху, плюс до цього багато усних знань і дуже важливих тренувальних методів. Що стосується Хацумі Масаакі, він одержав від Такамацу Тошіцугу всі денсьо та макімоно з дев’яти стилів (а це близько ста рукописів), плюс близько двохсот денсьо і макімоно з різних дисциплін і аспектів ніндзюцу і будзюцу. І ще рукописні книги, які містили особисті пояснення для Хацумі сенсея, як застосовувати методи з давніх сувоїв (ці цифри наводить Касем Зугарі, особистий учень Ішізука сенсея, Касем бачив усі ці рукописи, денсьо, макімоно). На мій погляд, Хацумі сенсей виконав величезну роботу в справі збереження стародавніх японських рю (отриманих від Такамацу Тошіцугу).

Такамацу Тошіцугу навчає свого учня, Хацумі Масаакі, техніці Тогакуре-рю нінпо тайдзюцу

На сьогоднішній день школа Будзінкан має тисячі шанувальників та учнів у різних куточках світу (у Європі, Америці, Африці, Австралії). Звичайно, велика масовість - це не завжди добре, але я думаю, що Будзінкан буде залишатися школою бойових мистецтв, поки хоча б кілька послідовників будуть нести справжню традицію і жити як воїни.

Автор текста: Сергій Терещенко



В традиции боевых искусств Японии сейчас используется несколько важных терминов, таких как рю, сокэ, дэнсё, макимоно и пр. Рассмотрим некоторые из них. Иероглиф рю часто переводят как – школа, стиль, направление. И обычно этим термином обозначают определенную школу боевых искусств Японии. Например, Фудо-рю – школа непоколебимости, или Гёкко-рю – школа яшмового тигра. Но дословно этот символ означает - течение, поток. И, на мой взгляд, этот иероглиф очень хорошо отражает суть «перетекания» знаний из одного поколения к другому, и от одного человека к другому. 

В современной классификации есть «старые стили» боевых искусств Японии, их называют - корю. Большинство корю появились во времена войн, это боевой опыт, который передается и умножается из поколения в поколение. Это знания, накопленные и проверенные временем и войнами. Эти старые школы боевых искусств сейчас занесены в реестр школ,  сохранившихся корю Японии. В отличие от современных будо (например, дзю-до, каратэ-до или кю-до), в которых практика боевых искусств используется ради совершенствования, в корю, все знания и навыки направлены на выживание на войне, в битве или в вооруженном столкновении.  В Будзинкан мы изучаем девять древних школ боевых искусств, корю, которые сохранились и перешли к нашему патриарху, Хацуми Масааки, в неискаженном виде из рук великого мастера Такамацу Тосицугу.

Каждая живая традиция имеет патриарха – сокэ. Сейчас в различных искусствах Японии часто применяется этот термин. Он указывает на старшего в какой-то традиции (это может быть традиционная школа боевых искусств или иных искусств, например, экибаны).  Само слово сокэ можно перевести, как главный в семье. В древности в боевых искусствах Японии было много терминов для обозначения патриарха стиля. Но сейчас в Будзинкан мы используем слово сокэ, когда говорим о нашем патриархе, Хацуми Масааки. Он является сокэ в девяти школах боевых искусств. Вот эти традиции:

Гекко-рю коси-дзюцу  (28-ой сокэ)

Кото-рю коппо-дзюцу (19-ый сокэ)

Тогакурэ-рю нинпо (34-ый сокэ)

Кукисиндэн-рю хаппо хикэн (28-ой сокэ)

Такаги Йосин-рю дзютай-дзюцу (17-ый сокэ)

Синдэн фудо-рю дакэнтай-дзюцу (26-ой сокэ)

Кумогакурэ-рю нинпо (14-ый сокэ)

Гекусин-рю нинпо (21-ый сокэ)

Гикан-рю коппо-дзюцу (18-ый сокэ)

В боевых искусствах Японии титул сокэ означает, что этот человек воплощает сердце школы и всей традиции. Он получил от предыдущего сокэ необходимые практические знания, устную духовную передачу мудрости, и все письменные документы - дэнсё и макимоно, и потом должен передать все это следующему поколению учеников. Дэнсё и макимоно – это записанные знания определенной школы боевых искусств. Слово дэнсё можно перевести как – записанные знания, чаще всего в форме знакомой всем книги. Макимоно же отличается от дэнсё тем, что это обязательно свиток, так и переводятся два символа, из которых состоит это слово («свернутая в трубку вещь»). Содержание дэнсё – это описание техники школы (в широком смысле дэнсё можно называть мокуроку – список техник), в макимоно зачастую описана история школы и другие аспекты. Один патриарх школы передавал все дэнсё и макимоно следующему патриарху, плюс к этому много устных знаний и очень важных тренировочных методов.  Что касается Хацуми Масааки, то он получил от Такамацу Тосицугу все дэнсё и макимоно по девяти стилям (а это около ста рукописей), плюс около двухсот дэнсё и макимоно по различным дисциплинам и аспектам ниндзюцу и бу-дзюцу. И еще рукописные книги, которые содержали личные пояснения для Хацуми сэнсэя, как применять методы из древних свитков (эти цифры приводит в своих статьях Касем Зугари, личный ученик Исидзука-сэнсэя, Касем видел все эти рукописи, дэнсё, макимоно). 

На мой взгляд, Хацуми сэнсэй проделал огромную работу в деле сохранения древних японских рю (полученных от Такамацу сэнсэя). На сегодняшний день школа Будзинкан имеет тысячи поклонников и учеников в различных уголках мира (в Европе, Америке, Африке, Австралии). Конечно, большая массовость – это не всегда хорошо, но я думаю, что Будзинкан будет оставаться школой боевых искусств, пока хотя бы несколько последователей будут нести истинную традицию и жить как воины. 


Автор текста: Сергей Терещенко
Comments