Учні Хацумі сенсея

Розвиток школи починається тоді, коли вчитель знаходить учнів. Перші учні почали приходити до Хацумі Масаакі вже в кінці 50-тих років. Деякі уходили, хтось залишався. На початку 60-тих років сформувався колектив учнів, які потім були найстаршими серед послідовників Хацумі сенсея. Це були - Манака Фуміо, Ішізука Тецудзі, Танемура Цунехідза, Огурі Коічі, Сено Хідео і Кобаяші Масаміцу.

У 1970 році Хацумі сенсей приїхав зі своїми старшими учнями до Такамацу Тошіцугу, щоб стимулювати їх заняття і познайомити з великим майстром. На фото внизу зліва направо: Ішізука Тецудзі, Такамацу Тошіцугу, Хацумі Масаакі, в другому ряду другий зліва - Танемура Цунехідза, праворуч - Огурі Коічі і Манака Фуміо. У верхньому ряду: Кобаяші Масаміцу і Сено Хідео. Це була пам’ятна і єдина зустріч учнів Хацумі сенсея з Такамацу Тошіцугу, на якій вони всі побачили і відчули величезну силу і майстерність старого патріарха.

Як сподівався Хацумі сенсей, що ці шість чоловік понесуть традицію в майбутнє тому, що на початку 70-тих років Хацумі Масаакі важко захворів, навіть думав - скоро вмирати. Тоді ж він видав кожному з цих шести учнів ліцензію про повне знання в одній або декількох школах, які викладав. Наприклад, Ішізука Тецудзі отримав від Хацумі сенсея ліцензію «менкьо кайден» (дослівно ліцензія про отримання повної передачі знань) в традиції Кукішінден-рю*. Але хвороба відступила, і наш патріарх й досі керує організацією Будзінкан. Згодом троє з шести старших учнів залишили Будзінкан. Це Кобаяші Масаміцу, Манака Фуміо і Танемура Цунехідза. Манака Фуміо покинув Будзінкан в 1996 році, і відкрив двері своєї школи (організація називається «Дзіненкан»), філії якої зараз є в Америці, Європі і Японії. Танемура Цунехідза пішов від Хацумі в 1984 році, організувавши школу Генбукан. Кобаяші-сан зараз займає керівну посаду в Шімідзу Коен (великий парк міста Нода). Трохи пізніше до Хацумі сенсея прийшли вчитися Ногучі Юкіо, Нагато Тошіро, Кан Дзюн’ічі, Сомея Кен’ічі, Дорон Навон (перший не японець, Ізраїль), Шіраіші Ісаму, Нагасе Хіроші, Хаяші Ясуюкі, Сагава Івао, Танака Хіроші та ін.. Приблизно в 1975 році Хацумі приймає в учні Стівена К. Хаеса (США, штат Огайо), а в 1976 першого європейця - Бо Мюнте (Швеція). У другій половині 80-тих років ХХ сторіччя Будзінкан стає дуже відомою організацією, і відповідно набуває нових учнів, філії відкриваються в Америці і Європі. На сьогоднішній день багатотисячна сім’я (більше 100000 офіційних членів) Будзінкан живе і розвивається на території Європи, Америки, Австралії, Африки. Вже більше ніж дві тисячі членів Будзінкан мають 5 дан (п’ятий рівень майстерності) і вище.

Але, на мій погляд, існує проблема - масовість приносить профанацію знань і суті традиції. І чи може одна людина, навіть дуже талановита, як Хацумі Масаакі сенсей, передати знання і традиції багатьом тисячам учнів? Звичайно ж, ні. Справжніх учнів завжди небагато. І тому, для тих, хто бажає отримати традицію, необхідно шукати і вчитися у цих небагатьох. Поза сумнівом, цей шлях не з легких. Але як кажуть, що шлях справжнього учнівства - це найважчий шлях. Тому, що це свідомий шлях і до того ж з великою відповідальністю.

* Оригінал цього документа висить у Ішізука додзьо на видному місці, на стіні ліворуч від Камідза. Ішізука сенсей говорив (в 2007), що отримав від Хацумі Масаакі менкьо кайден в Кукішінден-рю, коли йому було 23 роки.

Автор текста: Сергій Терещенко 



Развитие школы начинается тогда, когда учитель обретает учеников. Первые ученики начали приходить к Хацуми Масааки уже в конце 50-тых годов. Некоторые уходили, кто-то оставался. В начале 60-тых годов сформировался коллектив учеников, которые потом были самыми старшими среди последователей Хацуми сэнсэя. Это были - Манака Фумио, Исидзука Тэцудзи, Танэмура Цунэхидза, Огури Коити, Сэно Хидэо и Кобаяси Масамицу.

В 1970 году Хацуми сэнсэй приехал со своими старшими учениками к Такамацу Тосицугу, чтобы стимулировать их занятия и познакомить с великим мастером. На фото внизу слева направо: Исидзука Тэцудзи, Такамацу Тосицугу, Хацуми Масааки, во втором ряду второй слева – Танэмура Цунэхидза, справа – Огури Коити и Манака Фумио. В верхнем ряду: Кобаяси Масамицу и Сэно Хидэо. Это была памятная и  единственная встреча учеников Хацуми сэнсэя с Такамацу Тосицугу, на которой они все увидели и почувствовали огромную силу и мастерство старого патриарха

Как надеялся Хацуми сэнсэй, что эти шесть человек понесут традицию в будущее потому, что в начале семидесятых годов Хацуми Масааки тяжело заболел, даже думал – скоро умирать. Тогда же он выдал каждому из этих шести учеников лицензию о полном знании в одной или нескольких школах, которые преподавал. Например, Исидзука Тэцудзи получил от Хацуми сэнсэя лицензию «мэнкё кайдэн» (дословно лицензия о получении полной передачи знаний) в традиции Кукисиндэн-рю*. Но болезнь отступила, и наш патриарх до сих пор руководит организацией Будзинкан. Со временем трое из шести старших учеников покинули Будзинкан. Это Кобаяси Масамицу, Манака Фумио и Танэмура Цунэхидза. Манака Фумио покинул Будзинкан в 1996 году, и открыл двери своей школы (организация называется «Дзинэнкан»), филиалы которой сейчас есть в Америке, Европе и Японии. Танэмура Цунэхидза (сейчас Сёто) ушел от Хацуми в 1984 году, организовав школу Гэнбукан. Кобаяси-сан сейчас работает управляющим в Симидзу Коэн (большой парк города Нода). Чуть позже к Хацуми сэнсэю пришли учиться Ногути Юкио, Нагато Тосиро, Кан Дзьюити, Сомэя Кэньити, Дорон Навон (первый не японец, Израиль), Сираиси Исаму, Нагасэ Хироси, Хаяси Ясуюки, Сагава Ивао, Танака Хироси и др. Приблизительно в 1975 году Хацуми принимает в ученики Стивена К. Хаеса (США, штат Огайо), а в 1976 первого европейца – Бо Мюнте (Швеция).  Во второй половине 80-тых годов ХХ века Будзинкан становится очень известной организацией,  и соответственно приобретает новых учеников, филиалы открываются в Америке и Европе. На сегодняшний день многотысячная семья (больше 100000 официальных членов) Будзинкан живет и развивается на территории Европы, Америки, Австралии, Африки. Уже больше чем две тысячи членов Будзинкан имеют 5 дан и выше.

Но, на мой взгляд, существует проблема – массовость приносит профанацию знаний и сути традиции. И может ли один человек, даже очень талантливый, как Хацуми Масааки, передать знания и традицию десяткам тысяч учеников? Конечно же, нет. Настоящих учеников всегда немного. И поэтому, для тех, кто желает получить истинную традицию, необходимо искать и учиться у этих немногих. Несомненно, этот путь не из легких. Но как говорят, что путь настоящего ученичества – это самый тяжелый путь. Потому, что это - путь осознанный и к тому же содержащий ответственность.

С уважением, Сергей Терещенко

* Оригинал этого документа висит в Исидзука додзё на видном месте, на стене слева от Камидза. Исидзука сэнсэй говорил (в 2007), что получил от Хацуми Масааки сэнсэя мэнке кайдэн в Кукисиндэн-рю, когда ему было 23 года.

Comments