Нінпо тай-дзюцу 忍法体術 - це мистецтво володіння тілом в стилі ніндзя. Тайдзюцу - це пізнання самого себе, це придбання бойових навичок для тіла та свідомості. Це дуже важливий розділ навчання, який є основою всього ніндзюцу.

Тай-дзюцу - це цілісна система, але для розуму сучасної людини важкувато охопити все мистецтво одразу. Тому тай-дзюцу можна умовно розділити на такі складові частини:

а) базові бойові рухи та положення - камае (положення тіла та свідомості);

б) різні способи пересування - укемі гата тайхен-дзюцу (вміння перекидатися, падати, перекочуватися, стрибати тощо);

в) ударна техніка - дакентай-дзюцу (вміння виконувати удари різними частинами тіла - пальцями рук, кулаком, ліктем, коліном, стопою, головою, плечем тощо);

г) захоплення, затиснення та скручування суглобів - г'яку вадза (скручування кисті, ліктя, плеча, шиї, пальців тощо);

Ґ) кидкова техніка - наге вадза (кидки через плече, стегно, різні зачепи та підніжки, кидки з падінням тощо);

д) техніка придушення - шіме вадза (придушення горла, діафрагми, артерій, а також стиснення різних частин тіла, наприклад, скроневої області або вух).

Зверніть увагу на природу рухів тай-дзюцу у виконанні Ішізуки сенсея (відео з тренувань в Ішізука додзьо різних років)

Культура рухів в бойовому мистецтві ніндзюцу, звичайно ж, має свої особливості. І ці особливості обумовлені історією розвитку ніндзюцу. Але проблема в тому, що люди, які нині займаються японськими бойовими мистецтвами, часто не знайомі з історією та культурою Японії. І тому дуже часто відбувається підміна справжніх знань на образи, побачені у фільмах, відео, мультфільмах або в сумнівних книжках. До того ж ніндзюцу ніколи не було призначене для масового викладання.

Ніндзюцу - це не спортивне єдиноборство або система фізичного виховання, до яких ми звикли. Ніндзюцу має іншу природу. По-перше, ніндзюцу призначене для ведення війни та виживання в дуже важких ситуаціях. По-друге, культура руху в ніндзюцу має універсальну природу, що призначена для роботи зі зброєю, проти зброї та в рукопашній сутичці. Тобто один і той же рух може бути застосовано зі зброєю або без зброї. І, по-третє, культура руху в ніндзюцу повинна бути дієва та ефективна в будь-якій ситуації, в будь-якому віці, в будь-якому стані, проти будь-якого супротивника, проти будь-якої небезпеки тощо. Ще один важливий фактор - треба зрозуміти, що бойове мистецтво не для того, щоб змагатися зі світом, не для того, щоб комусь щось доводити або конфліктувати. Мистецтво створено заради пізнання та примноження життя. Коли ви усвідомите ці принципові речі, можна підходити до вивчення техніки та тактики ніндзюцу. Але не зрозумівши цих речей, можна довго дивитися і не розібратися в суті мистецтва ніндзя.

Існує ще одна проблема - мода і масовість. Звичайно, це принесло профанацію давніх традицій. Але справжні знання неможливо передавати багатьом. Так склалося історично, що повні знання школи (разом зі зброєю та документами) передавалися тільки одному учню. Тому, щоб отримати більш «чисте» знання, необхідно якомога ближче наблизитися до джерела традиції.